Ісая 61:1-3

«Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!» (Іс.61:1-3).

Хто промовляє ці слова? Кого помазав Господь і послав проголошувати Добру Новину? Цього Промовця Ісая вже називав у низці віршів своєї книги раніше. Напочатку 11-го розділу пророк проголошував: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за праведністю, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному» (Іс.11:1-4).

На початку 42-го розділу Господь обіцяв через пророка Ісаю: «Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за праведністю. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови» (42:1-4).

У 49-му розділі Господь промовляє до Свого Слуги-Отрока: «За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська. Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх» (Іс.49:8-10).

А тепер у 61-му розділі книги пророка Ісаї Промовець каже: «Дух Господа Бога на мені». Чи є якась причина сумніватися в тому, Хто промовляє ці слова? Адже Промовець ніхто інший як Слуга Єгови, Єссеєвий Пагінчик, тобто, Ісус Христос. Євангеліє від Луки дає відповідь на всі ці запитання, розвіюючи всі сумніви щодо цього. Відвідуючи напочатку Свого публічного служіння синагогу міста Назарет, Ісус читає саме ці вірші зі сувою книги Ісаї, переданого Йому від старших синагоги. Він читає їх як Свою програму дій. «І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» (Лк.4:20-21). Це був драматичний момент для кожного, хто перебував тоді у цій синагозі. Люди були вражені та розлючені, розлючені настільки, що намагалися скинути Ісуса зі скелястого урвища додолу.

Отже, тут, у 61-му розділі книги пророка Ісаї, Ісус пророкує і проголошує, що на Ньому Господній Дух. Цей Дух видимо зійшов на Нього при Його Хрищенні в річці Йордані, як це пише Лука: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк.3:21-22).

Продовження в аудіо...