Луки 8:22-25 - Хто ж це Такий?

«І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили. А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони. І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала! А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?» (Лк.8:22-25).

Про визначну подію з історії народу Ізраїлю, яку Мойсей описує в книзі Вихід 14-го розділу, псалмист проголошує у 105 (106) – му Псалмі наступним чином: «Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!» (Пс.105:9). Дієслово «кликнув», яке тут вживається, можна також перекласти як «докорив». Тобто, розповідаючи про перехід Божого народу суходолом Червоного моря, псалмист проголошує про Господнє діло: «Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!» (Пс.105:8-9).

Те саме дієслово, яке вживає грецький переклад Старого Заповіту, Септуаґінта, використовує євангеліст Лука в завершальному запитанні історії втихомирення бурі на морі: «Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує (докоряє), а вони Його слухають?». Лука, описуючи це чудо, не використовує жодного Імені чи титулу щодо Ісуса, зазначаючи Його лише займенником «Він», а учні називають Його лише «Наставником». Лука ніби запрошує нас, слухачів і читачів його Євангелія, визначити для себе відповідь на це запитання: «Хто ж це такий, що вітрам і воді Він докоряє, а вони Його слухають?».

Трохи раніше, на самому початку Галілейського служіння, яке Лука описує в четвертому розділі, Ісус вже докоряв. У місті Капернаум Він спочатку докорив у синагозі нечистому духові: «Замовчи, і вийди з нього!» (4:35), а згодом, увійшовши в дім Симона, Він докорив гарячці тещі Симона-Петра, «і вона полишила її» (Лк.4:39). Тепер же, на середині Галілейського озера, «Він же встав, наказав (докорив) бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!».

«Хто ж це такий, що вітрам і воді Він докоряє, а вони Його слухають?». Справді, для всіх тих, хто перебував у човні разом з Ісусом, це запитання не виникло на порожньому місці. Це сталося після того, як вони потрапили у халепу. Це була дуже серйозна халепа, - буря на Галілейському озері. Поверхня озера, що оточена гірськими пасмами, знаходилась нижче рівня моря. А враховуючи особливості палестинського клімату з географічним розміщенням цього малесенького моря, бурі, які виникали дуже раптово, несподівано і непередбачувано, визначалися надзвичайною лютістю, нічим не поступаючись розбурханим стихіям великого Середземного моря. Різкий перепад тисків повітря, обумовлений гірською місцевістю, низьким рівнем поверхні води та сухим кліматом, що властивий цьому краю, призводив до сильного сконцентрованого плину швидкого вітру, що викликав велику турбулентність цього малесенького моря. А маленькі, крихітні човники посеред такої розбурханої стихії – це ніби маленькі хатинки в епіцентрі буревію.

Кого ж нагадує цей маленький човник посеред розбурханої стихії озера? Часто здається, що життя проходить дуже спокійно, що ніщо не може порушити цей видимий спокій. Але раптом з’являється різкий вітер, а ми, що й гадки не мали про якісь бурі, потрапляємо в самісінький центр бурхливого, руйнівного шторму. Як ось сталося з нашою країною на початку 2014 і 2022 років.

Продовження в аудіо...