Мт.18:23-35 - Притча про немилосердного боржника

Сьогодні ми розглянемо притчу про немилосердного боржника, яка знаходиться у Четвертій бесіді Христа з Його учнями, і П’яте прохання Господньої Молитви з Першої бесіди, що є Нагірною проповіддю нашого Спасителя. Четверта книга Ісусового п’ятикнижжя подібно до четвертої Мойсеєвого також має справу з числами та величинами. У ній ми знаходимо відповіді на запитання величини чи числа, такі як: «Хто найбільший у Царстві Небеснім?», чи «Скільки разів прощати гріхи братові?». У четвертій бесіді маємо і дві притчі пов’язані із числами 99 і 1, 10000 і 100. Хоча числівники чи порівняльні прикметники з’являються і в інших бесідах, саме четверта має їх найбільше.

Якщо перші три бесіди, а саме: Нагірна проповідь (розділи 5-7), Ісусова наука апостолам на їхнє служіння (розділ 10) та Ісусові притчі про Царство Небесне (розділ 13) не розміщені Матвієм у хронологічному порядку, то Четверта бесіда займає належне місце у часі її проведення Ісусом. Науку про життя церкви Христос викладає після Преображення на «дорозі» до Єрусалиму, коли Він востаннє заходить до Свого помешкання у Капернаумі. Ісус вже двічі згадував про Свою смерть та воскресіння, до яких залишалося трохи більше ніж півроку. Посередині Четвертої бесіди, як це часто буває у юдеїв, знаходиться її головна думка:

«А коли прогрішиться твій брат проти тебе, йди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, - ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб «справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків». А коли не послухає їх, - скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, - хай буде тобі як поганин і митник! Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, - станеться їм від Отця Мого, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, - там Я серед них» (Мт.18:15-20).

Далі, на завершення бесіди, Ісус розповідає притчу. У Лютеранській катехітичній традиції Притча про Немилосердного Боржника часто використовується для пояснення П’ятого прохання Господньої молитви: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Це робить Лютер у Великому Катехізисі, коли пише: «Тому, якщо ви не прощаєте, не думайте, що Бог пробачить вам». Зв'язок же Мт.18:35 із Мт.6:14 очевидний: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець». Однак це не єдина паралель цієї Притчі з Нагірною проповіддю. У Блаженствах Ісус також проголошує: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» (Мт.5:7).

Приводом до створення Притчі послужило Петрове запитання: «Господи, - скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?».

Петро розуміє, що Ісус хоче, щоб ми прощали тих, хто грішить проти нас. Проте, йому здається, що цьому має бути якась межа. Петрове «сім» значно переважає «три», число разів прощення за старим юдейським вченням. І яке ж його здивування, коли Ісус каже: «Не кажу тобі – до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи». Деякі переклади дають не 70 по 7, а тільки 77. Хоча це не змінює суті, бо жодне із чисел не варто приймати буквально, чи ми маємо тут 490 чи 77. Як 70 по 7 так і 77 кажуть нам просто прощати невизначену кількість разів. Не рахуй, бо коли Бог рахував би, Він давно вже нас списав би.

Продовження в аудіо...